В зеркалі ЗМИ

23 грудня 2017 №51

ЮНІ МОРЯКИ ВІДРОДИЛИ МУЗЕЙНИЙ ЕКСПОНАТ

Захоплені судновим проектуванням курсанти Одеської дитячої міської флотилії «Бриг» відновили вже другу модель з унікальної експозиції Музею морського флоту України, яка постраждала від пожежі у 2005 році. Цього разу під керівництвом директора флотилії Олександра Орєшникова, моделіста і колекціонера з великим стажем, відреставрована та передана одному з найшанованіших жителями Південної Пальміри музею модель турбоходу «Трансбалт».

Сухогруз, побудований в 1962 році на Херсонському суднобудівному заводі і названий на честь свого героїчного попередника — легендарного пароплава «Трансбалт», що затонув у червні 1945 року, свого часу грав значну роль у морських перевезеннях країни. Його модель доповнить музейний відеоряд «Судноплавство на Чорному морі».

Директор музею морського флоту Людмила Бондаренко висловила дружному колективу викладачів флотилії та курсантам Кирилу Базетову, Кирилу Підфігурному та Микиті Голубєву, які виконували протягом півроку тонку, ювелірну та кропітку роботу, величезну подяку за допомогу у реставрації.

— Флотилії «Бриг» були надані креслення та фотографії легендарного теплохода «Львів», унікального госпітального судна, яке брало участь у бойових операціях під час Другої світової війни, — єдиного цивільного корабля, нагородженого орденом Бойового Червоного Прапора, — нагадала Людмила Бондаренко. — Модель теплохода «Львів» стане наступним музейним експонатом, який найближчим часом відновлять курсанти з гуртка «Юний судновий архітектор». Вибір моделі не випадковий. В експозиції біля музею ім. Ф.П. Де-Волана представлені кормовий прапор, нагородний фонд теплохода, суднові прилади та особисті речі уславленого капітана Валерія Ушакова, одесита, який командував кораблем у воєнні роки. Модель знакового для Одеси судна потрібна для завершення експозиції «Участь торгового флоту у подіях Другої світової війни».

Капітан далекого плавання у четвертому поколінні та колишній випускник флотилії Сергій Шаповалов, якого протягом довгих років пов’язує з викладачами та курсантами тісна дружба, згадує, що у дитинстві був частим гостем музею та із завмиранням серця розглядав кораблі, мріючи про професію моряка. Добровільний консультант флотилії, повертаючись з рейсу, він розповідає курсантам про найсучасніші можливості в судноводженні — електронні карти, нові системи двигунів, навігації та супутниковий зв’язок.

— Втішно, що цим закоханим у морі хлопцям небайдужа історія міста, яка нерозривно пов’язана з історією флоту, і вони допомагають її зберегти, а місто, у свою чергу, дбатиме про юних моряків: у поточному році за рахунок міського бюджету виконано ремонт водної станції для проходження літньої практики, а також закуплені човен, рятувальні жилеты та кола, що відповідають міжнародній конвенції, — зазначає Сергій Шаповалов. — Безумовно, питання безпеки – найважливіші у мореплаванні. Як результат, буде розширено обсяг плав-практики, а її курс стане більш насиченим та цікавим.

Ірина Аляєва

Вихованці дитячої флотилії допомогли відновити модель судна

30 листопада вихованці Одеської міської флотилії юних моряків «Бриг» урочисто передали Музею морського флоту України, що знаходиться на балансі Одеського порту, модель суховантажу «Трансбалт».

Турбохід «Трансбалт» був збудований у 1962 році на Херсонському суднобудівному заводі для ЧМП. Це було цілком сучасне за мірками свого часу судно. Турбохід грав помітну роль у морських перевезеннях країни та економіці найбільшої у світі судноплавної компанії, а наприкінці 80-х розділив участь більшість суден пароплавства. У 1988 році «Трансбалт» був проданий і оброблений на металобрухт.

-Зменшена копія «Трансбалту» у 2005 році постраждала від пожежі, як і багато інших раритетів нашої експозиції, — розповідає директор музею Людмила Бондаренко. — Ентузіасти із флотилії «Бриг» взялися відновити цей експонат. Основні реставраційні роботи виконав моделіст та колекціонер з великим стажем, директор флотилії Олександр Орєшников. Йому допомогли молоді моряки Кирило Пазетов, Микита Голубєв, Валерія Подфігурна.

Л.Бондаренко подякувала колективу флотилії за безоплатну допомогу у відновленні колекції музею, подарувала юним морякам книгу «На причалах, що пахнуть порохом», створену журналістами «Одеського портовика». Людмила Володимирівна висловила надію, що настане час, коли вихованці флотилії зможуть побачити копію «Трансбалту» серед інших експонатів у відновленій будівлі музею.

Науковий співробітник музею Лариса Овсяннікова розповіла вихованцями флотилії про судно — попередника турбоходу, від якого суховантаж отримав ім’я, — легендарному пароплаві «Трансбалт» 1899 року побудови, учаснику 5 воєн, загиблому в червні 1945 року в результаті помилкової торпедної атаки.

«Трансбалт» — не перша модель, відновлена ​​вихованцями Олександра Орєшникова для Музею морського флоту. Раніше гуртком суднової архітектури флотилії було повернено первісний вид копії морського буксира «МБ-6004». А найближчим часом Олександр Річардович планує розпочати реставрацію копії легендарного госпітального судна часів війни «Львів».

«Воронцовський маяк»

травень 2009 року №10

ДІМ, ДЕ ПОЧИНАЮТЬСЯ МРІЇ…

Наприкінці лютого 1974 з’явився наказ міської Ради про створення Міської флотилії юних моряків. Безпосередньо флотилія підпорядковується управлінню освіти Одеського міськвиконкому.

У 2004 році керівництво флотилією прийняв Олександр Річардович Орешніков.

16 років працював у морі, ходив на судах «Трансфлоту», возили рибалкам харчування, воду, бункерування, із зворотними рейсами забирали рибопродукцію. Свого часу закінчив середнє морехідне училище імені А.І. Марінеско, судномеханічний факультет. За півроку після захисту диплома пішов у море. Працював у школі, у морському ліцеї – завжди прагнув поєднати дві улюблені теми: діти та море.

У 2004 році, після важких дев’яностих років, довелося починати все спочатку. Не було навіть документації!

Нині у флотилії викладають 27 людей. Якщо раніше працювало всього чотири гуртки, то зараз у дітей є великий вибір: судноводійський, електромеханічний, судномодельний, механічний, суднові архітектори, англійська для моряків, гідрографія, школа юнг, морське право.

З дванадцяти викладачів усі – колишні моряки. Втім, моряки не бувають, як відомо, колишніми. І діти це добре розуміють.

Володимир Максимович Валуєв управляє адміністративно – господарською частиною, колишній капітан. Віктор Пилипович Буй прийшов до нас із флоту, він колишній головний механік. Він навчає суднових механіків, близько 40 хлопців у нього навчаються. Загалом до нас ходить до Центру 320 людей. У нас є філії у різних районах міста, для зручності хлопців. Адже після школи особливо взимку добиратися дуже важко. У районах нас добре приймають, виділили окремі класи для занять. Ми навіть за оренду не сплачуємо.

Степкіна Катерина Євгенівна читає у нас морське право, вона молодий фахівець. Карпінський Микола Олександрович самотужки обладнав клас для занять. Круглов Володимир Артемович працює у нас майже три роки, він є головним механіком, дуже грамотним спеціалістом. Веде судномеханічну справу і дає учням усі фрази та команди морською англійською, як це прийнято на сучасному флоті.

Максим Лобачов веде в нас групу морських архітекторів, тобто судномоделістів. Ось тут у головному приміщенні у нас виставлені його роботи. Руки в людини золоті, і майстерності він навчає хлопчиків. Орешнікова Любов Василівна теж механік, в минулому працювала на судноремонтному заводі, веде групу суднових механіків.

Письмовий Григорій Аркадійович – колишній старший помічник капітана. Він із морської династії, його дід був капітаном, ходив ще на «Товариші». Діти до нього просто чують!

Надія Приймак — чудовий електрик, що веде відповідну групу. Працює у філії на селищі Котовського, у школі №12 та №40. Сєткіна Олена Андріївна з Управління освіти веде у нас англійську мову для моряків.

Діти радо ходять до нас на заняття. Напевно, тому що є могутній стимул у вигляді літньої практики. Після складання іспитів з техніки безпеки ми все літо проводимо на нашій морській базі, на Ланжероні.

У нас є договір з Одеським професійним ліцеєм морського транспорту, і багато наших дітлахів вступають до них на навчання, іноді навіть без іспитів. Ми видаємо свідоцтво про закінчення нашої флотилії, з перерахуванням предметів, які тут вивчалися, і хлопців без жодних іспитів приймають до ліцею.

Одна зі складових нашої роботи – численні екскурсії. Ми буваємо у музеях, у навчальних закладах, ходимо до прикордонників, регулярно буємо на вітрильному судні «Дружба». У нас є навіть спеціальна домовленість щодо безкоштовних відвідувань.

Навчальний рік у нас починається з 1 жовтня та триває до 1 серпня. У червні-липні ми проходимо практику. У нас є дев’ять ялів та два катери. Великих судів, на жаль, не залишилося. Але і це викликає повне захоплення хлопців. Ми приймаємо у юнги із шостого класу загальноосвітньої школи. А учні 7-10 класів проходять уже серйознішу програму. Влаштування судна, боротьба за живучість, обов’язки суднового механіка, техніка безпеки. Ми, звичайно, можемо знайти для себе судно зі списаних. але все упирається у фінансування. Утримувати навіть на приколі велике судно — на сьогодні дуже дорого, і навряд чи міськвиконком знайде такі гроші. Дякую і за те, що є сьогодні. Ось, приміром, минулого року нам пощастило – місто виділило 45 тисяч гривень на ремонт та обладнання флотилії.

Важливо, що всі наші учні проходять навчання абсолютно безкоштовно. І за це велику подяку ми приносимо міському керівництву. Адже багато хто з багатодітних сімей, з неповних, з не дуже забезпечених. І замість вулиці у них є чудова нагода вивчити ази своєї майбутньої професії.

Керівник флотилії, Олександр Річардович Орешніков, викладає юним судномоделістам.

Батько, Орешніков, Річард довгий час працював диспетчером на судноремонтному заводі №1. Ходив у рейси Дунаєм, добре знав судноробну справу. Так син моряка сам став судномоделістом, навчив свого сина, тепер навчає хлопців у ГФЮМ.

Карпінський Микола Олександрович

— Я працюю тут із 2001 року, навчаю їх за спеціальністю «Електрообладнання корабля». Починають вони з юнг, потім стають курсантами. І після закінчення дев’ятого класу середньої школи багато наших випускників поступають до коледжу технічного флоту Одеської національної морської академії до училища №11 (на Пересипу), інших навчальних закладів.

Тут усі викладачі так чи інакше пов’язані із морем. Я з колишніх військових, працював у Мурманську, на флоті. Потім був переведений на службу до Одеси.

Діти навчаються у нас у групах по десять осіб. Ми спеціально так робимо, щоб одразу формувати шлюпочну команду. І кажемо, що без теоретичних занять морської практики не буде! Це діє, бо у морі хочуть усі. Ми намагаємося підтримувати контакти з батьками, знаємо їх телефони, регулярно спілкуємося і ставимо їх до відома про успіхи дітей.

Випускник ОДФЮМ, Шаповалов Сергій Олегович. Коли він займався в нашій флотилії, а нині стоїть на містку, на підфлажних судах. Зараз він у рейсі, а коли буває на березі, заходить до нас, дарує морські карти, сувеніри, спілкується з хлопцями. Це яскравий представник справжньої морської династії. Його прадід був капітаном на судах РОПіТу, дідусь – капітаном Чорноморського морського пароплавства, батько теж водив морські судна. У 1978 році Сергій Шаповалов закінчив навчання у нашій флотилії, а у 1987 році став випускником Одеської національної морської академії за спеціальністю інженер-судновод. Працював четвертим, третім, другим помічником капітана, потім старпомом, а з 1994 року сам став капітаном далекого плавання. Тепер він працює на балкерах іноземних судновласників.

Романтики моря не зникли, вони й досі є серед нас. Тому ми так дбайливо намагаємось розкрити весь внутрішній потенціал майбутніх моряків, прищепити їм любов до морської професії. І це приносить свої плоди. У кожній групі з десяти осіб обов’язково від двох до чотирьох хлопців йдуть згодом до морських училищ, вузів, стають професійними моряками. І це наша головна гордість. Ось минулого року наш Валерій Запорожець, Єлисей Мудренов, Богдан Бадюл, Сашко Коваленко стали курсантами різних училищ. Інші хочуть закінчити середню школу та вступати вже до вищих морських навчальних закладів.

Дороге задоволення, за яке не треба платити

Дитяча флотилія «Бриг», за якої працює гурток судової архітектури, існує з 1973 року. І тоді, і зараз основне її призначення – залучення до морської професії молодого покоління. Причому, зауважує Олександр Орєшников, її директор, спочатку націлювалася вона на роботу з дітьми з малозабезпечених сімей, тобто завдання було двоєдиним: і готувати кадрове поповнення флоту, і від згубного впливу вулиці відважувати.

За чотири десятиліття майже нічого не змінилося. Хіба, що діти багатих тепер навчаються в приватних ліцеях і коледжах, а то й за кордоном, там і захоплення вигадують відповідні.

— А у нас контингент той самий. Іноді, викладачі у складчину купують комусь кросівки, светр, курточку з дому принесуть — говорить Олександр Річардович. — Тим не менш, хлопці добрі, здебільшого визначилися з метою життя. Вони захоплені справою і батькам спокійніше: діти під наглядом.

340 молодих моряків займається у флотилії. Існують гуртки за напрямками: судноводій, судномеханік, електромеханік, гідрограф, англійська для моряків, судна архітектура. До гуртка «Юний гідрограф» останнім часом приходить багато дівчаток, і займаються вони із задоволенням. Ще є гурток «Юнга», куди приймають хлопців з 5-6-х класів.

Восени, взимку, ясна річ, заняття здебільшого теоретичні, а ось влітку те, чого з нетерпінням чекають усі без винятку – практика. «Бриг» має 8 шлюпок і катер. Звичайно, все стареньке. Ремонтується самотужки. Поки що у «бойовій готовності» 5 шлюпок. У флотилії сподіваються, що незабаром стане в дію і катер — допомогти з його відновленням обіцяв військово-морський ліцей.

Цього року міська влада для зміцнення навчально-матеріальної бази, крім 400 тис. грн на ремонт приміщень, виділила 155 тис. грн. на закупівлю обладнання.

— Придбали ліцензійні спасжилети та кола, мотор потужністю 40 к.с., незабаром доставлять гумовий човен та набір якісного інструменту, для ремонту шлюпок. На чому хлопцям у морі виходитиме, – не без задоволення констатує директор.

Літня практика включає залік з безпеки і виходи в море на шлюпках. Усе це під наглядом викладачів. У морі командують чоловіки, на березі, як квочка курчат, опікуються юними моряками жінки. Такі заняття передбачені двічі на тиждень. Але хлопцям настільки подобаються, що просять дозволу приходити щодня. І дорослі йдуть назустріч

А є ще заняття з дайвінгу. Все як належить: з медичним оглядом, теоретичною та практичною підготовкою. Обладнання – справжнє та інструктор – досвідчений водолаз. Глибини з метою безпеки невеликі: ніс — по піску, а п’ята точка вже на поверхні, але радість у хлопців — невимовна.

Користь від літньої практики є наочною. Після неї хлопці засмаглі, помітно міцні і впевнені в собі.

Підготовка юних моряків потребує чималих коштів, які повністю покриваються з міського бюджету. Гроші потрібні на придбання матеріалів для ремонту навчальних судів, для занять судномоделюванням, яке теж – задоволення не з дешевих, та інше…

Час зараз такий, що за декларованої безкоштовної освіти значну частку витрат шкіл змушені брати на себе батьки. Факультативне навчання, зрозуміло, платне.

Дитяча флотилія теж, насправді, факультатив. Але є винятком із правил.

— Грошей за навчання не беремо жодної копійки. Хоча, звісно, ​​кошти потрібні. Допомагають друзі-моряки, з якими борозен колись моря, кажуть велика справа – зміна, — не без гордості зазначає директор.

Серед відносно недавніх випускників «Брига» вже чимало хлопців ходять матросами Світовим Океаном, є помічники капітанів, штурмани, механіки. Так що «зміна» було сказано не для червоного слівця.

В.ВОЛЯНСЬКИЙ

3 листопада 2016 року ОДЕСЬКИЙ ПОРТОВИК

Відновлена дітьми модель буксира зайняла місце в експозиції музею порту

25 жовтня юні ентузіасти з гуртка суднової архітектури Одеської міської дитячої флотилії моряків «Бриг» передали зберігачам Музею морського флоту України відновлену модель морського буксира «МБ-6004», яка серед багатьох інших експонатів постраждала від пожежі в музеї МФУ в 20. Зменшена копія судна відреставрована юними моряками бездоганно. Це результат багатомісячної кропіткої праці, яка потребує не фізичних зусиль, а ретельності в роботі та завзятості у пошуку технічних відомостей про це судно, зауважив керівник гуртка Максим Лобачов.

– Дитяча флотилія вирішує дуже важливе завдання. Вона надає альтернативу вулиці та Інтернету, прищеплює любов до морської професії та її історії. Вже за це слід сказати «Дякую!». А в цьому випадку ми маємо ще й чудово зроблену роботу, зауважила директор Музею морського флоту Людмила Бондаренко, та поінформувала, що музей передав юним моделістам для відновлення ще дві копії суден.

Директор флотилії «Бриг» Олександр Орєшніков повідомив, що юні моделісти обіцяють відновити модель суховантажу «Трансбалт» до Нового року, а мініатюру знаменитого госпітального транспорту часів війни т/г «Львів» трохи згодом.

Відновлений юними моряками раритет бажаючі можуть побачити у музеї Одеського порту ім. Де Волана.

Довідка. Буксири серії «МБ» будувалися на верфе НДР «Ернст Тельман» (Бранденбург) та «Едгар Андре» (Магдебург). «МБ-6004» був першим у цій серії – зданий 11 грудня 1952 р. Загалом буксирів цього типу було побудовано 143 одиниці для СРСР та 11 для Польщі. Це були буксирні, протипожежні та рятувальні судна. Могли працювати на відстані 100 миль від берега.

№42 7

2016102504 2016102505 2016102506

В. Волянський

  14 жовтня 2016 №41

ВІДРОДЖЕНИЙ ЕКСПОНАТ ПЕРЕДАНО МУЗЕЮ

В експозиції музею Одеського порту імені Ф.П. Волана частково представлені моделі та макети судів шанованого у улюбленого всіма жителями Південної Пальміри музею Морського флоту України, що постраждав від пожежі у 2005 році.

До уваги глядачів запропоновано відеоряд «Зародження судноплавства на Чорному морі» — близько 20 моделей, серед яких є унікальні, побудовані наприкінці XIX — на початку XX століття. Нещодавно виставка поповнилася ще одним експонатом — моделлю буксира МБ400, що зійшов з судноверфі «Едгар Андре» у Магдебурзі 1963 року, відреставрованою курсантами Одеської міської дитячої флотилії моряків «Бриг».

Директор флотилії Олександр Орєшников упевнений, що саме одесити мають виступити з ініціативою відтворення музею – одного з брендів нашого міста, перлини туристичної Одеси. Тонку, високоточну, ювелірну роботу по відновленню моделі виконували 15 хлопців з гуртка «Юний судновий архітектор» під керівництвом викладача Максима Лобачова та капітана Олександра Бабенка.

Під час урочистої передачі юними моряками моделі музею Морського флоту України Олександр Бабенко зазначив, що аналогічні буксири працюють не лише у портофлоті, а й у відкритому морі із дальністю віддалення від берега до ста миль. Вони використовуються для буксирування та швартування барж, плавкранів та вантажних суден.

— Тільки дуже досвідчені судноводії, які вміють «стежити за хвостом» і не допустити зіткнення, стоять біля штурвала таких незначних на вигляд кораблів з екіпажем до 15 осіб, — наголосив капітан.

Директор музею Морського флоту Людмила Бондаренко висловила величезну подяку дружному колективу викладачів та вихованцям флотилії за допомогу, нагадавши, що пожежа завдала шкоди багатьом великим та знаковим моделям та макетам судів.

— Завдяки небайдужим одеситам, які запропонували свою безкорисливу допомогу, деякі з них уже відновлені, — розповіла Людмила Володимирівна та зазначила, що саме невеликі буксири допомагають пересуватися судам під час заходу до акваторії порту, а МБ400 – їхній яскравий представник. Це справжні робітники, які маніпулюють величезними кораблями, контейнеровозами, балкерами при постановці до причалів. Людмила Бондаренко звернула увагу на відмінність понять «модель» та «макет» — саме модель витримується у певному масштабі, створюється за кресленнями та є точною зменшеною копією судна.

Дитячій флотилії «Бриг» було надано креслення та фотографії ще двох музейних експонатів. Це модель легендарного теплохода «Львів» — унікального госпітального судна, яке брало участь у бойових операціях під час Другої світової війни і аж до 60-х років Чорного моря, що борознило хвилі, єдиного цивільного судна, нагородженого орденом Бойового Червоного Прапора, і модель суховантажу «Трансбал».

І хоча ці музейні експонати значно постраждали, немає сумнівів, що закохані в морську стихію хлопчаки та дівчата з гуртка «Юний судновий архітектор» впораються із завданням і за їхньою реставрацією «на відмінно».

Ірина АЛЯЄВА

23 липня 2016 №29

Ми з дитинства про море мріємо…

Майбутні моряки з молодим запалом демонстрували вміння та навички, здобуті під час двомісячної літньої практики на водній станції пляжу «Ланжерон», що проходила у тісній співпраці з курсантами Військово-морського ліцею та морехідного коледжу технічного флоту ОНМА. Ці спортивні, засмаглі хлопчаки та дівчата – вихованці Одеської міської дитячої флотилії моряків «Бриг» – з морем на «ти». За підсумками змагань у морському багатоборстві у перегонах на ялах переможцям урочисто вручили нагороди — пам’ятні знаки «Юні моряки».

У 2015-2016 навчальному році флотилія відчинила двері 323 закоханим у морі юним одеситам, а у червні 48 випускників отримали сертифікати про завершення трирічного навчання. 31 із них уже подали документи до морських навчальних закладів Південної Пальміри. Директор флотилії Олександр Орєшников по праву пишається тим, що щороку практично 80% курсантів пов’язують своє майбутнє з морем — це означає, що йому і дружному колективу викладачів, що складається в основному з колишніх капітанів та старших механіків ЧМП, вдалося зародити в душах хлопців величезну любов до дивовижної, повної відкриттів та пригод, морської професії. За його словами, рік був насиченим і продуктивним — курсанти брали активну участь у міському фестивалі -конкурсі дитячої та юнацької творчості «Зоряна юність Одеси», де отримали 18 дипломів першого ступеня та сім дипломів другого ступеня, а також взяли на реставрацію у гуртку «Судовий архітектор» Три музейних експоната — моделі суден морського флоту. Директор пляжу КП «Ланжерон» Олександр Парайло запевнив, що його підприємство систематично надає і надаватиме всебічну підтримку флотилії «Бриг», яка понад 40 років навчає азам морської професії одеських школярів.

— Після суворої зими бухта виявилася повністю замуленою, — нагадав Олександр Петрович. — Міська влада виділила кошти, і до початку сезону було виконано днопоглиблювальні роботи, необхідні для успішного старту літньої водної практики. Наразі закінчуємо ремонт човнової станції, де шлюпки та інвентар флотилії також будуть під охороною.

Привітати хлопців із закінченням навчального року традиційно прийшли їхні шефи – ветерани Асоціації моряків-підводників імені О.І. Марінеско. Голова Асоціації Євген Семенович Лівшиць побажав юним морякам попутного вітру та сім футів під кілем, а також підкреслив важливість продовження традицій морського братства та зміцнення уз морської дружби у місті-герої, уславленому бойовими та трудовими перемогами працівників флоту.

Серед гостей свята — колишні курсанти — нинішні студенти морських вузів Південної Пальміри. Олег Чаїн, першокурсник судномеханічного факультету Одеського національного морського університету від щирого серця подякував колишнім викладачам-наставникам:

— Ми дуже послідовно осягали ази морської науки: історію мореплавання, шлюпкову та такелажну справу, основи навігації, морської астрономії та метеорології, суднової механіки, безпеки на воді, удосконалювали шкільну англійську. Усьому нас навчали з великою любов’ю, тому вибір майбутньої спеціальності для більшості був очевидним.

Отже, перші крок на шляху до оволодіння мужньою та нескінченно романтичною професією зроблено, але попереду ще багато роботи. А потім — безкрайній океан і невідомі країни відкриються тому, хто сьогодні, відлітаючи в мріях на крилах білосніжних чайок, мріє про капітанський місток гордого лайнера і далекі вогні маяків.

Ірина АЛЯЄВА

_______________________________________________________________________________

27 червня 2015 №24

Море кличе молодих та відважних

Хлопці, яким на початку червня в урочистій обстановці вручили свідоцтва про закінчення Одеської міської дитячої флотилії моряків «Бриг», а це 30 випускників ще три роки тому зробили свій перший крок до мрії про майбутню морську професію.

Для решти курсантів стартувала літня водна практика, яка проходить на базі станції «Ланжерон»: вони займатимуться веслуванням, морським багатоборством і навчатимуться керувати шлюпкою під вітрилом. На основі створеної понад 40 років тому флотилії навчається близько 300 школярів — юнаків та дівчат.
Попутного вітру і сім футів під кілем побажав своїм вихованцям їхній головний наставник, директор флотилії Олександр Орєшников, який все життя присвятив морю і прагне щедро поділитися величезною любов’ю до нього з кожним з юних курсантів. Він розповів, що цього року хлопці двічі відвідали кораблі ВМС, а в літній період для них заплановані екскурсії до Одеського морського торговельного порту та порту Південного для ознайомлення з усіма сферами морської галузі.

На спортивному водному святі на честь відкриття практики за традицією були присутні гості — члени Асоціації моряків-підводників імені А.І. Марінеско. Це багаторічна дружба представників різних поколінь дає, з одного боку, ветеранам — спілкування з молодими, сповненими енергії та прагнень відкритими юними душами, а хлопцям — можливість перейняти безцінний досвід, з різних боків побачити майбутню професію, зважити всі її «плюси» «мінуси», зробивши в результаті усвідомлений вибір.

Голова Асоціації капітан 1-го рангу Євген Лівшиць вручив курсантам та викладачам флотилії пам’ятну нагороду — медаль «Морське братство непорушне». Кілька років тому ветерани замовили для хлопців прапор флотилії, який гордо майорить сьогодні на флагштоку.

– Ми використовуємо будь-яку можливість приділити увагу підростаючому поколінню та допомогти педагогам у патріотичному вихованні – тому приходимо до курсантів щомісяця. — Розповів Євген Лівшиць. І, хоча невідомо, стануть нинішні «флотильці» військовими моряками або виберуть торговий або пасажирський флот, але в усі часи море кличе сміливих, відважних, умілих, беззавітно відданих своїй справі!

Капітан 1-го рангу Петро Захарович Паньков, ветеран-підводник, 17-річним хлопчиськом мобілізований на фронт. нагороджений за хоробрість і мужність медалями «За бойові заслуги» і «За перемогу над Німеччиною» — також частий гість флотилії «Бриг». Він приходить до хлопців. за його словами, «говорити правду про війну».

— Перемогу народам Європи принесли героїзм і мужність наших солдатів, титанічна праця працівників тилу, непереможний патріотичний підйом і високий моральний дух народу та його незламна віра у Перемогу. Герої віддали життя, щоб їх онуки та правнуки, які живуть сьогодні. не знали жахів війни, — саме цю правду несе ветеран молодим.

Ірина АЛЯЄВА


26 липня 2014 № 31

НАЗУСТРІЧ МОРСЬКИМ ВІТРАМ

Серед безлічі професій ці хлопці вибрали ту єдину, опанувати яку неможливо без любові — любові до безкрайнього синього моря — то оманливо безтурботного і ласкавого, то нещадного, бурхливого і грізного, то блакитного, що переливається, в променях висхідного літнього солу. довгої суворої зими.

Одеська міська дитяча флотилія моряків «Бриг» урочисто відзначила закінчення літньої водної практики.

Не дивлячись на вітряну погоду, на базі станції «Ланжерон» пройшли перегони на ялах, а у фіналі свята найсміливіші продемонстрували свої досягнення у мистецтві дайвінгу, навчати якому в «школі під вітрилом» розпочали лише цього року. Заняття проходили під керівництвом командира водолазно-рятувального підрозділу аварійно-рятувальної служби «ОДОС» Геннадія М’ясникова.

На згадку про перше занурення курсантам вручили барвисті сертифікати з побажаннями стати справжніми поціновувачами флори та фауни Чорного моря, здатними не тільки побачити красу підводного царства, але, можливо, знайти кораблі та скарби, що затонули.

У змаганнях брали участь вихованці Вознесенської міськрайонної дитячої організації «Річно-морська школа «Хвиля», створеної півтора роки тому морським вовком, що вийшов на заслужений відпочинок, капітаном флоту Михайлом Ємельянцевим. Як і у флотилії «Бриг», заняття в цій школі абсолютно безкоштовні.

Почесні гості, які прийшли привітати юних моряків, високо оцінили їхні практичні навички і сказали безліч теплих слів на слова тим, хто в майбутньому стане підкорювати моря і борознити океани.

Заступник керівника КУ «Рятівно-водолазна служба Одеської міської ради» Олексій Трофимчук закликав молоде покоління зміцнювати морські традиції, високо нести прапор морської слави міста-героя Одеси, берегти та цінувати міцну, святу морську дружбу.

Від імені ветеранів флоту до хлопців звернувся капітан далекого плавання Олег Пастернак.

— Я одесит, і моє життя з 15 років пов’язане з флотом. Будинок моряка – його корабель. А кому кориться корабель, тому підкоряється і море. Чим більше знань і навичок ви придбаєте в дитинстві, тим легше буде крокувати життєвим шляхом. А для сміливців, які знають свою справу та судно, не страшні жодні бурі та шторму, — сказав він.

Попутного вітру та сім футів під кілем побажав своїм вихованцям їхній головний наставник, справжня «морська душа», Олександр Річардович Орєшников, директор флотилії «Бриг». Він упевнений, що ці хлопці, які не побоялися сісти в шлюпку майже в штормову погоду, виростуть сміливими та мужніми людьми.

Ірина АЛЯЄВА


4червня 2014 № 21

У МОРІ ЗІ ШКІЛЬНОЇ ПАРТИ

    Двір, як двір. Сотні разів проїжджала повз і не думала, що тут починається дорога у Великий океан. Наприкінці травня Дитяча флотилія моряків «Бриг» вишикувалася під лінійку. Хлопчики та дівчата отримували свої перші морські мандати. Як і не було трьох років навчання історії мореплавання, судноводіння, літньої практики під керівництвом моряків-наставників. Скупі слова напутності викладачів, ветеранів та зачин морської професії є, вперед до океанських широт!
DSC_0351
    Здобути початкову морську освіту в одеській міській флотилії «Бриг» може кожен, хто хоче більше дізнатися про морську справу.
Михайло Осадчук прийшов сюди три роки тому, побачивши оголошення в Інтернеті. Він хотів бути моряком, як і його брат, який зараз у рейсі третім помічником.
— Мені сподобалася тут дружня атмосфера. Усі допомагають одне одному. І ми всі друзі. В нас завжди цікаві заняття. На лекціях Олександр Річардович уміє розрядити атмосферу гумором. Нам дуже сподобалася літня практика, на якій ми вчилися веслувати, виходили в море на ялах на 4 та 6 веслярів.
На кормі наші капітани Олександр Річардович чи Григорій Аркадійович. Флотилія залишила багато приємних спогадів. Я б з радістю й далі навчався тут, але в 11 класі ходитиму на додаткові курси Одеської морської академії, щоб вступати на судномеханічний факультет. сподіваюся, що в майбутньому Морська академія співпрацюватиме з нашою флотилією, як і мореплавці, куди надходять наші випускники.
Володимир Толстіков отримує свідоцтво про закінчення курсів флотилії. Він змалку хотів присвятити себе професії моряка. Сім’я морська. Обидва діда моряки. Батько – капітан.
— Я прийшов у флотилію у 7 класі, — каже нам Володимир, — за три роки закінчив курси судноводіїв. І вступатиму до Одеської морської академії, щоб у майбутньому водити судна.
Але не лише хлопці захоплені морською справою. Жваві дівчата не гірше за хлопців керують човном на воді, здають теорію з судноводіння.
— Ми прийшли у флотилію разом із моїм братом Андрієм, — розповідає Ксюша Куляк, учениця 10 класу школи №15. — Багато нового про море дізналися на лекціях, навчилися практично плавати, веслувати. І тепер мандати флотилії нам дадуть плюс при вступі до училища та досвіду на все життя. Я збираюся вчитися в Коледжі техфлоту на гідротехніка.
Викладають хлопцям фахівці: капітани, механіки, які багато років пропрацювали в морі.
— Наша флотилія діє з 1973 року, — пояснив директор Олександр Річардович Орєшников. 16 років він працював у морі, 10 років очолює морську школу. – Зараз у нас навчається 380 людей. Навчання безкоштовне. Працюють гуртки: юний судноводій, судномеханік, електромеханік, судномоделіст, океанограф, школа юнги, англійська мова для моряків, спортивна секція. Хлопці знайомляться з морською справою та обирають свою подальшу професію. Крім навчання, діти проводять своє дозвілля. Грають у шахи, електронний тир, дивляться кінофільми про моряків. Влітку проходять
практика на водній станції пляжу Ланжерон. Ми вчимо їх, як поводитись у морі, що робити в екстремальних ситуаціях, як користуватися рятувальними засобами.
Цього року хочемо запровадити курс підводного плавання. Навчатимуть дітей фахівці МНС. Під час шкільних канікул проводимо екскурсії до музеїв, порту, на фрегат «Дружба» та історичними місцями міста.
На урочистому випуску своє слово сказали ветерани флоту, побажавши хлопцям освоювати обрану професію.
DSC_0412
      — Одеса завжди була славною своїми морськими традиціями, багатьма поколіннями одеситів, які доля пов’язала з морем, — сказав Олег Пастернак, голова комітету морегосподарського комплексу громадської ради Одеської обласної адміністрації. — Одеса розпочиналася портом, порт залучав вантажі, розвивалася берегова інфраструктура, яка сприяла розвитку міста як морської столиці. І все це створювалося працею моряків. Ті гроші, які отримували судноплавні компанії від перевезення вантажів, вливали до Одеси. Будувалися супутні підприємства, заводи. Одеса жила своїм життям. І зараз моряки відіграють велику роль у її процвітанні. Продовжують цю працю хлопці, які здобули дипломи юних моряків флотилії «Бриг». Я вважаю, що кожен має пройти школу моря, зрозуміти, що не просто одесит. А одесит – моряк. Олександр Річардович у флотилії прищеплює хлопцям любов до моря, чоловічу витримку, морську солідарність, мужність. І потім, навіть якщо молодий чоловік не йде в море, він все-таки стає справжнім моряком, одеситом та чоловіком. Я хотів би побажати всім випускникам флотилії спокійного моря, світлого неба та путівку в життя, яку отримують разом із дипломом флотилії юних моряків.
Інна Іщук
Заняття в Одеській дитячій флотилії юних моряків «Бриг» проводяться в школах №84, №17, №77, №106, №24, №12, №40, №103, №107, №118, №79, №26 та головному корпусі – у школі №16.
Початок занять з 1 вересня. Телефон для довідок (048) 722-63-50.

7  червня 2014 №24

«МОЛОДІ КАПІТАНИ
ПОВЕДУТЬ НАШ КАРАВАН …
«

    Кожен із нас, оцінюючи пройдений життєвий етап, мимоволі усвідомлює, що складні чи вдалі періоди, які довелося пережити, безпосередньо пов’язані з нашим власним вибором, зробленим усвідомлено у той чи інший момент. Іноді це розуміння надходить через довгі роки. Вибір професії відноситься до категорії таких ключових рішень, які здатні визначити долю будь-якої людини. Від нього залежить як майбутнє коло спілкування, кругозір і матеріальний статус, але й можливість самореалізуватися, і, певною мірою, створити благополучну сім’ю і виростити щасливих дітей.DSC_0377

Ветерани флоту вітають випускників

Дітям, яким сьогодні в урочистій обстановці вручають свідоцтва про закінчення Одеської міської дитячої флотилії моряків «Бриг», ще три роки тому зробили свій перший крок до мрії про майбутню морську професію. На базі флотилії, яка створена в лютому 1973 року і має сьогодні дві діючі філії – у школах №12 та №77, займається 380 юних одеситів, серед яких – п’ять дівчат. Рівно десять років нею керує Олександр Річардович Орєшников, який боровся морські простори на посаді помічника капітана понад 16 років.

Наймолодші юнги — шестикласники. Навчання починається з поглибленого курсу географії та історії торговельного та Військово-Морського флоту країни. Старші курсанти вибирають один із чотирьох напрямків — юні судноводії, судномеханіки, електро = механіки або океанографи. У програмі, крім занять з основної спеціальності, — «англійська для моряків». Знання азів теорії будови судна хлопці отримують, освоюючи мистецтво моделювання та виконуючи копії існуючих кораблів та кораблів фантазійних у гуртку «судновий архітектор». Під час літньої водної практики, яка проходить на базі станції «Ланжерон», курсанти займаються веслуванням, морським багатоборством і вчаться керувати шлюпкою під вітрилом.

Директор флотилії Олександр Орєшников по праву пишатися тим, що 80% випускників пов’язують своє майбутнє з морем — це означає, що йому і дружному колективу викладачів, що складається в основному з колишніх капітанів і старших механіків ЧМП, вдалося виростити в душах хлопців величезну любов до морської. професії і навчити їх шанувати традиції флоту. Договори, укладені із чотирма середніми навчальними закладами – Одеським морехідним училищем рибної промисловості ім. О. Соляника, Морехідним коледжем технічного флоту Одеської національної морської академії, Одеським професійним ліцеєм морського транспорту та училищем №3 морського профілю Одеської Національної юридичної академії – дають хлопцям пріоритет під час вступу. У найближчих планах – підписання договору з командуванням Військово-морських сил України щодо проведення екскурсій для курсантів на військові кораблі.

DSC_0343

Свідоцтво вручає Олександр Орєшніков

З напутнім словом до випускників звернувся Олег Якович Пастернак, голова підкомітету з море-господарського комплексу Одеської обласної державної адміністрації, та від імені Організації ветеранів флоту ДСК ЧМП подарував стенд «Історія однієї судноплавної компанії. Як це було? Пам’ятна хронологія», пароплавства в Одесі.

– Ваш перший диплом – це перша сходинка, яку ви подолали на шляху до вашої мрії. Ветерани флоту бажають вам зробити блискучу кар’єру, стати капітанами та старшими механіками, справжніми моряками – романтиками в душі та сміливцями на ділі. Народжені в місті-герої Одесі, ви повинні високо нести прапор його морської слави, — сказав Олег Якович.

Сім футів під кілем побажали випускникам і ветерани Великої Вітчизняної війни, що прийшли на свято, представники Асоціації моряків-підводників імені А. І. Маринеско. Вони на молодь великі надії, пов’язані з відродженням торгового флоту країни.

«У безкраї блакитні простори кличе нас альбатрос своїм крилом», — урочисту лінійку завершує віршем курсант Валерія Шевчук, дівчина, яка мріє стати капітаном. Успіхів вам, майбутні мореплавці!

Ірина Аляєва


«МОРЕХІД »  1 січня 2013 

ПРЕКРАСНІ МРІЇ хлопців із морського міста

  Нинішнього року Одеської міської дитячої флотилії моряків «Бриг» виповниться сорок років. Минулого, 2012, цій дивовижній установі виповнилося 39 років. І ми попросили Олександра Річардовича Орєшникова, багаторічного беззмінного директора та натхненника, розповісти про хлопців, про те, чого вони тут навчаються.

IMG_0232

Зазвичай ми набирали 350 хлопців, зараз займаються трохи менше. Сьогодні у нас працює 11 викладачів. Віктор Пилипович Буй працює у 84-й школі, це район Таїрова, вулиця Академіка Глушка. Сам він колишній головний механік, людина досвідчена і захоплена, може багато розповісти, багато чого навчити. А головне — прищепити хлопчикам справжню любов до морської справи.

У школі №12, що на вулиці Марсельській, нам теж дали клас, ми його обладнали та ведемо навчання. Зазвичай до нас приходять хлопці з 7-9 класів, але тепер і шестикласники зайнялися бажанням приєднатися до своїх старших товаришів. Довелося внести зміни до Статуту, і тепер вони також у нас навчаються. А навіщо відмовляти, якщо є бажання?

Викладач Примак Надія Ярославівна веде судномеханічний гурток у школі №40 на вулиці Затонського. Ірина Іванівна працює у 101-й школі, відповідає за спортивну підготовку та організацію змагань у літній час. Євген Якович, мічман із підводного човна, теж у нас викладає. І йому подобається, і дітям.

Данилевич Анатолій Іванович давно у нас працює, іноді відлучався до моря, потім знову до нас. Нині викладає у 16-й школі. Карпинський Микола Олександрович, чудовий викладач був — на жаль, нещодавно залишив нас назавжди, У нас чудовий викладацький склад! І час лише підтверджує це.

Розкиданість філій флотилії пояснюється дуже просто: взимку темніє рано, і для зручності та безпеки дітей ми спеціально відкрили філії у різних районах міста, щоб хлопці займалися своїми морськими інтересами прямо при школах. Та й батькам так спокійніше.

За три роки безкоштовного навчання курсанти вивчають історію мореплавання, влаштування судна, шлюпкову та такелажну справу, основи морського судноводіння, основи суднової механіки, БЖС(боротьба за живучість судна), безпечні методи при виконанні загальносудинних робіт.

З 1974 року рішенням виконкому Одеської міськради для базування навчальних судів флотилії було виділено причал №181 – закриту штучну бухту на пляжі Ланжерон. Акваторія бухти та прилеглого до неї пляжу використовувалися для морської практики учнів флотилії та курсантів коледжу технічного флоту: навчання плаванню, ходінню веслах і під вітрилом на шлюпках. Але останніми роками ця бухта використовувалася також для базування швидкісних катерів та водних мотоциклів. Минулого року ми звернулися до депутата міськради Дмитра Співака з проханням про сприяння у припиненні прокату водної техніки на причалі №181. Схоже, нас почули: зараз розробляється план забезпечення безпеки практичних занять дитячої флотилії.

У червні та липні хлопці проходять практику на водній станції на пляжі Ланжерон, там відпочиваємо, вчимося керувати шлюпками, беремо участь у спортивному морському багатоборстві. Під час шкільних канікул проводяться екскурсії в музеї, в порт, на вітрильник «Дружба» та історичними місцями міста.

IMG_0188

Курсанти у нас грамотні та допитливі. Після закінчення вони одержують свідоцтво. Крім того, ми уклали договори з училищами №3 та №11, Одеським морехідним училищем рибної промисловості та коледжем технічного флоту ОНМА.

Зазвичай, на випускному святі у нас присутні викладачі з цих навчальних закладів. І наглядають собі кадри. Іноді наші учні сяють знаннями на рівні третього курсу училища! А курсанти училища, у свою чергу, приходять до нас влітку, щоб разом із нашими бути схожими на шлюпки. Адже більшість навчальних закладів втратили свої пристані та причали, часи такі настали… Ми одні з небагатьох, кому вдалося зберегти свою водну станцію, базу плавальної практики. Щоправда, судів своїх у нас немає, навіть простого парусника.

Фінансує нас міськрада, управління освіти. Треба віддати належне і зарплата викладачам, і оренда, і утримання приміщень, і наочна допомога тощо. — все це оплачується містом. З дітей та їхніх батьків ми не беремо жодної копійки. Втім, Одеса завжди ніжно ставилася до майбутніх мореплавців! Отже, традиції продовжуються, чому ми всі дуже раді.

Ми товаришуємо з моряками – підводниками, з усіма морехідними училищами міста. Нам допомагає Одеський морський торговельний порт. Нещодавно вони збудували на нашій літній водній станції ангар для шлюпок та інвентарю. На нашій землі зараз поселили морських рятувальників. І нам доводиться дружити з ними. Втім, це корисно та цікаво. Коли хлопці виходять на шлюпках у море, рятувальники на гідроциклах завжди чергують поряд і пильно охороняють їх. Ми розробили спільний план підготовки нового напряму «юний рятувальник». У приморському місті такі знання не завадять!

За 39 років багато хлопців, наших випускників, пов’язали своє життя з морем. Наприклад, Олег Шаповалов став капітаном, який нещодавно заходив у гості. Та й багато наших колишніх випускників час від часу, повертаючись із далеких рейсів, обов’язково заходять у гості. І чимось нехай допоможуть — хто сувеніри подарує, хто книги принесе, хто фарби для стендів, хто з моделями допоможе. Це завжди тішить. Ми підрахували, що за минулий рік із наших випускників майже 70% хлопців стали курсантами морських навчальних закладів.

Коли я прийшов сюди працювати, серед викладацького складу не було жодної пані. Були переважно командири підводних човнів, суворі дядьки. Але ось часи змінилися, і люди стали йти, одні за віком, інші завжди… Та й зарплати стали такими, що чоловікам просто не зручно їх пропонувати. Стали приходити до нас жінки, особливо молоді випускники вишів. З морською профільною освітою, з бажанням працювати. Але чоловіків, щиро кажучи, не вистачає. Адже молодь іде під прапор… І це правильно! Поряд з нашою флотилією, буквально за стінкою, знаходиться порожнє приміщення. Ех, віддали б його нам — ми б самотужки зробили ремонт, обладнали додаткові класи! Можна було б зробити тир, судноробну майстерню.

Все, що сьогодні є у флотилії — зроблено своїми руками.

Ось, наприклад, стенд «Великі географічні відкриття», судна «Аврора», «Потьомкін», «Варяг»… Човен-диверсант, знаменитий «Курс», сучасний човен — варшав’янка, портрети героїв-підводників Чорноморського флоту. Історія та сучасність флоту, торгового та пасажирського, підводного та військового готові багато розповісти курсантам флотилії «Бриг». Тут же — історія самої флотилії, суду, у яких ходили колишні покоління вихованців. У планах – створення панорами Одеси з моделями судів.

Ось стенди «Вітрила на горизонті», «Епоха великих відкриттів», «Військово-морський флот», багата колекція військово-історичних та морських фільмів. Любовно обладнано експозицію, створено моделі суден та човнів. Стенди «Чорноморці під час Великої Вітчизняної війни», «Знамениті кораблі», «Підводні човни: найшвидший, найбільший, найбільш глибоководний». У школі №105 ми обладнали музей героя-підводника Олександра Маринеска, там є моделі п’яти підводних човнів; у морському ліцеї відновили два кораблі, зараз готуємо ще два. У 17 школі нас попросили допомогти відновити експонати музею, займаємось цим зараз; 77-а школа звернулася за допомогою, щоб обладнати гарний клас — зробили минулого літа; 12-а школа вимагає зробити експозицію, присвячену Чорноморському флоту — готуємося виконати свою обіцянку. Як кажуть, планів величезне!

На водній станції залишилися дев’ять шлюпок та чотири катери. З них на ходу — всього чотири шлюпки. А на ремонт бюджетних грошей не вистачає.

Хлопці ходять до недалеких морських походів на шестивесельних ялах, які можуть взяти на борт десять людей. Хлопчаки, ясна річ, хочуть ходити під вітрилом, вчитися працювати з такелажем. Але останній наш ял у жалюгідному стані, ми з міркувань безпеки припинили його експлуатацію.

Так що – вітрила у нас зараз немає. Мрія є, а от вітрила нема. Хочеться сподіватися, що до нашого 40-річного ювілею, мрія багатьох хлопчиків і дівчат все ж таки здійсниться. Адже світ не без добрих людей! А мрія без вітрила не буває.

Ірина Омельченко

15 лютого 2012 №6

 НАЙСУМНІШІ ВЧАТЬСЯ В ОДЕСЬКІЙ
ФЛОТИЛІЇ ЮНИХ МОРЯКІВ

Найрозумніші одесити навчаються у флотилії молодих моряків. Принаймні в цьому переконує популярна телегра з такою самою назвою на одному з провідних телеканалів України. У суботній програмі після складних випробувань другий результат показав семикласник із Одеси Володимир Толстіков. Коли ведуча запитала Володю, де він навчатиметься, то виявилося – в Одеській флотилії юних моряків.

— На заняттях ми вивчаємо різні типи кораблів, знайомимося з архітектурою кораблів. Загалом дізнаємося багато цікавого та корисного для майбутньої морської професії, — розповів з телеекрану фіналіст.

Хочеться доповнити його слова. За рік відомої в Одесі дитячої організації виповниться сорок років від дня відкриття.

Сьогодні близько 300 хлопців, які навчаються 6-10 класів, займаються в Одеській міській флотилії моряків. Головний офіс розташований на Пироговській,25. Крім того, у кожному районі міста працює одна або кілька філій.

13b

Цілий рік набирають курсантів у флотилію. Одні хлопці, розповідають викладачі, приходять в ОДЮМФ за власним бажанням, прагнуть розширити свої знання, набути необхідних морякам вміння. Інші, як буває, приходять за компанію з друзями, третіх, трапляється, силоміць наводять на заняття батьки.

— Не всі залишаються, — розповідає директор флотилії Олександр Орєшников. — Як правило, через десять занять відбувається природне відсівання — і частина дітей йдуть. Ті ж, хто залишився, потім біжать до нас і в сніг, і дощ. Друзів із собою наводять.

У січні флотилець Коля Гора привів на заняття друга. «Буду коком», = відразу зняв усі питання новачок. Зі свого боку Олександр Річардович навчити готувати страви не обіцяв, а ось вивчити пристрій судна — відразу порадив.

З мікрорайону Таїрова їздить на Пирогівську займатись тепер уже відомий гравець програми «Найрозумніший» Володимир Толстіков. Міг би, звичайно, відвідувати гурток у своєму районі, але там каже, навчають судномеханіків. А Володя хоче якнайбільше дізнатися про судноводіння. Через = і проходить кілька разів на тиждень неблизький шлях на Пироговську, де проходить курс для юних судноводіїв. А Володя хоче якнайбільше дізнатися про судноводіння. Через це і проходить кілька разів на тиждень неблизька дорога на Пирогівську, де проходить курс для юних судноводіїв.

— Ми дуже задоволені якістю навчання у флотилії, — каже Наталія Толстікова, мати Володі. — Багато років працював у морській галузі наш тато. Тож заняття сина він оцінює з професійного погляду.

Більше того, мама успішного фіналіста телегри «Найрозумніший» впевнена: «Флотилія розвиває в хлопчаках цілеспрямованість, наполегливість. Думаю, саме ці якості допомогли моєму синові під час гри».

Звісно, ​​навчальний процес є навчальним процесом. Не можна сказати, що у позашкільній комунальній установі морського профілю він завжди проходить гладко. З жалем каже Олександр Річардович, що не вийшло з викладанням морського права.

— Цей курс довелося зняти: хлопці його дуже погано сприймали. Ми попрощалися з фахівцем, – пояснив О. Орєшников.

А ось із вивченням англійської мови ситуація складається дуже непогано. Юнги із задоволенням навчають відомі у всьому світі терміни.

— Мої діти з потомственної морської сім’ї, — розповідає Альона Артеменко, багатодітна мати, голова Міської організації багатодітних сімей. — Чотири сини давно вирішили, що ходитимуть у море. Минулого року флотилію юних моряків закінчив старший син Толик. Нині він навчається у морському училищі №3. Перший семестр закінчив на «відмінно». каже, дуже допомогли знання, здобуті у флотилії. Сьогодні тут займається інший мій син, Ваня. Він — юнга-початківець. Не просто як мама, а й як голова Міської організації багатодітних сімей, я завжди дуже раджу матусю приводити сюди своїх дітей. Тут вони у чоловічій компанії, що дуже важливо для виховання хлопців, під керівництвом відмінних фахівців займатимуться корисною справою. Мами можуть не хвилюватися і зі спокійною душею займатися своєю роботою. Тому, що важливо для нашого малозабезпеченого контингенту, у «Бризі» всі хлопці займаються абсолютно безкоштовно.

Сорок років від дня відкриття. Достатньо солідний вік. Не багатьом дитячим організаціям удалося дожити до таких років. За цей час закрилася не одна дитяча студія. Решта ж гуртки і секції здебільшого перейшли на комерційну основу.

Але флотилія у цих непростих умовах вистояла. Чого їй це коштувало – згадує директор ОДЮМФ Олександр Орєшников.

— До того, як «Бриг» знайшла притулок у приміщеннях, що примикають до загальноосвітньої середньої школи №16, довелося змінити багато адрес. Бувало, більше року на одному місці не затримувалися, – каже Олександр Річардович. — Квартирували і на Спиридонівській, і на Преображенській, у провулку Нахімова.

Причому з кожним переїздом апартаменти флотилії скорочувалися в рази. Наприклад, на Преображенській, 21 ОДЮМФ розташовувалася на площі 860 квадратних метрів. У провулку Нахімова її «квартира» вже становила 430 квадратів. Сьогодні дитяча організація базується на площі 100 кв. м на Пирігівській, 25. Сюди флотилія переїхала кілька років тому. У приміщеннях колишніх шкільних майстерень викладачі зробили ремонт. Тепер тут розташовуються затишні класи для занять майбутніх судноводіїв, електромеханіків, судномеханіків та інших морських фахівців. На стендах — фото, що зафіксували епізоди з історії вітчизняного флоту, знімки, картини із зображенням легендарних судів. У кожного – свій шлях, своя доля.

На новому місці, звичайно, довелося потіснитися.

— Відмовилися від тиру. Немає можливості в повному обсязі розгорнути судномодельний гурток, — каже Олександр Річардович. — Через стіну з нами вже рік порожні приміщення. Ми з хлопцями із задоволенням освоїли б їх. З проханням вирішити це питання зверталися в управління освіти Одеської міської ради. Відповіді ще не було.

Викладацький склад флотилії сформовано з-поміж бувалих моряків, що вийшли на берег. Багата морська практика у Олександра Річардовича Орешникова, у Григорія Аркадійовича Письмового. Їхні розповіді хлопці завжди слухають із цікавістю.

— А потім запитання ставлять, — каже Григорій Аркадійович. — І на морські, і на прості життєві теми. Відповідаємо. Діти хочуть знати…

До речі, сьогодні у флотилії є й вакансії для викладачів.

У вільний від уроків час у класі можна переглянути фільм на морську тематику, за бажання — зіграти партію в шахи, поговорити з друзями за чашкою чаю.

Часті гості флотилії — доктор технічних наук, професор, підводник Володимир Малушин, голова Асоціації моряків-підводників імені Маринески міста Одеси, одеської області, півдня України, капітан 1-го рангу Євген Лівшиць, начальник рятувальної станції Приморського району Анатолій Воробйов.

Щороку Анатолій Олексійович навчає хлопців правил поведінки та заходів безпеки на воді. Ці знання їм знадобляться вже у травні-червні, коли у юнг флотилії починається літня практика і вони разом із інструкторами виходять у море на ялах.

— Нехай не всі стануть моряками, — розмірковує Анатолій Воробйов. — Але вміння надати першу допомогу тоне, знання правил безпеки на воді потрібні в житті всім.

Взагалі літня практика — найцікавіший і найулюбленіший час для флотильців. Діти завжди раді вийти в море на шлюпках. На пляжі «Ланжерон» знаходиться їхня літня база. Нещодавно за сприяння начальника Одеського порту Юрія Васькова відремонтовано літні класи для занять юнг, облаштовано ангар для зберігання шлюпок.

Флотильці планують придбати нову шлюпку. У старої всі терміни зношування вийшли давним-давно. Сьогодні викладачі та батьки шукають кошти на придбання нового ялу.

Ірина Лузан


12 грудня 2009 №186-187

ФЛОТИЛІЯ ЮНИХ МОРЯКІВ:

СІМЬ ФУТІВ ПІД КІЛЕМ!

У рік народження газети «Вечірня Одеса»-1973-й була заснована і Одеська флотилія юних моряків.

Микита Іванович Лабунець став першим її капітан-директором. Багато складнощів за минулі роки, особливо останні, перенесла дитяча організація. За нинішньої «комерціалізації» всього і вся у влади (нині ОДЮМФ перебуває у підпорядкуванні міського управління освіти) все ж таки вистачило розуму та сил, тобто коштів, зберегти потрібну хлопчакам морського міста безплатну флотилію.

Важко перерахувати адреси, якими кочувала флотилія останніми роками. Знаходилася на вул. Спиридонівській (Горького), Преображенській, в пров. Нахімова… Тепер же головний корпус розташувався на вул. Пироговської, 25 — неподалік Куликова поля, за школою №16. Майстерні знаходилися тут до цього, а ще раніше, згадують старожили, — стайні. На щастя, за старих часів будували на совість і добре відремонтовані сьогодні, «другосортні» приміщення виглядають цілком пристойно. А очолює флотилію багато років Олександр Річардович Орешніков. Йому я поставила питання, що цікавлять юних читачів (переважно хлопчаків-підлітків). Додаткову інформацію можна отримати за телефоном (048) 722-63-50.

Виявляється, ОДЮМФ відкрила філії по всьому місту, щоб бути ближчими до свого хлоп’ячого «народу». За договорами гуртки різного профілю (включно з «морською» англійською мовою) працюють у багатьох школах — №№ 4, 12, 17, 40, 63, 72, 77, 84, 90, 118… і навіть у технічному училищі на вул. Старопортофранківській, 76-а. На сьогоднішній день флотилія налічує понад 320 вихованців (учнів шостих, сьомих, восьмих, дев’ятих класів), які, за запевненням А. Р. Орєшникова, «і в дощ, і в сніг приходять на заняття». Хлопчакам цікаво!

Окрім роботи-навчання в гуртках суто морського напряму (судівницький, судномеханічний, гідрографічний і так далі), тут можна просто пограти в шашки-шахи, подивитися теле-або відеофільми, погортати морські атласи, старовинні та сучасні. До речі, цього тижня має прийти з рейсу колишній курсант ВДЮМФ, а тепер капітан Сергій Шаповалов, який обіцяв привезти подарунки рідній флотилії.

ОДЮМФ не може похвалитися молодими викладачами — закінчивши морські вузи, молодь прагне піти на заробітки у морі, що зрозуміло. З хлопцем працюють колишні капітани та штурмани, що вже зійшли на берег. «Але це міцні, надійні чоловіки, які розуміються не тільки на морській справі, а й у житті взагалі, — сказав О. Р. Орєшников. — Може, не всі наші хлопчаки оберуть морську професію, проте навички знадобляться, як то кажуть, навіть для дому, для сім’ї, а то приходять 13-15-річні хлопці та цвях забити не можуть…”.

Двері міської флотилії юних моряків відчинені для новачків у будь-який час (програму «наздоженуть»), хоча навчальний рік офіційно починається на початку жовтня, а закінчується наприкінці травня. І настає найкращий для курсантів час — плавпрактика протягом червня — липня на водній станції пляжу «Ланжерон». Побудована станція років 30 тому, «наїзди» на неї траплялися (дуже подобатися місце «пляжним» бізнесменам), але поки позиції утримуються. Центр спеціалістів морського транспорту допоміг нещодавно флотилії у фінансовому плані, а також відгородив ділянку на «Ланжероні» саме для практичних занять юнг на шлюпках. Шлюпки, звичайно, добре б оновити, проте коштує один ялів понад сто тисяч гривень, купити можна тільки в Росії, а це ще й витрати на «розмитнення»…

Але мріяти у флотилії вміють. Разом із викладачами (з директором у тому числі) курсанти роблять макети кораблів різних класів. Це копітка праця! «Хлопці починають, а дорослі закінчують…», — усміхнувся О.Р. Ліщини. Хочуть відкрити морський музей, де у макетах представлять судна «від колоди-плоту до атомоходу». У флотилії є вірні друзі з-поміж колишніх випускників. Тому живе надія, що їй допоможуть у цій справі.

Світлана Іванова


14 травня 2005 р.

Флотилія шукаючих

Не раз доводилося чути нарікання жінок на те, що хлопці не отримують чоловічого виховання. Мовляв, удома ними займаються мами, бабусі, сестрички. У школі вчителі теж переважно жінки. Ось і виходить, що спільними зусиллями, з цілком добрими намірами, всі разом виховують маменьких синків, не здатних у дорослому житті поводитися по-чоловічому, приймати відповідальні рішення і тим більше нести за них відповідальність.

  Чи всі шляхи використовують дбайливі мами, бабусі, сестрички для того, щоб допомогти хлопчику відчути себе сильним, мужнім? Та й загалом, чи залишається в нього свобода того, яким бути? Чи залишається хоч невелика ділянка життєвого простору, де підліток вправі чинити за власним розумінням? Адже повальне захоплення батьків комп’ютерами, іноземними мовами, заняттями спортом — усім тим, чого вони були позбавлені свого дитинства і тепер посилено навантажують цими заняттями дітей, дуже похвально. Але для виховання характеру, вироблення своєї системи цінностей всього цього мало.

 ХОЧУ БУТИ ПРОФЕСІОНАЛОМ

Чесно кажучи, про існування Одеської міської юнацької морської флотилії (ОДЮМФ) я дізналася випадково. Моя сусідка, нескінченно втомлена від пошуків та експериментів з тим, чим би ще зайняти свого 13-річного, зовсім некерованого сина (на секції по боротьбі, курси іноземних мов, на тренінги та медитації вона скрутила немислиму купу грошей), дивувалася з приводу поведінки одного з його однокласників. Мовляв, займається тільки в якійсь жебрачній флотилії, але біжить туди за першої ж нагоди, дуже добре навчається в школі, та й з поведінкою проблем стало набагато менше. «Чим вони їх там беруть? — питала вона. — Ти, як журналіст, розберешся, мабуть, швидше».

Знайти ОДЮМФ виявилося справою простою. Базується вона в центрі міста, по Преображенській, 21. І одного з будніх днів я вирушила туди.

За вказаною адресою у звичайному одеському дворі не вдалося знайти ні вивіски, ні вказівника. Літня жінка, бачачи, що я в розгубленості зупинилася посередині двору і намагаюся щось знайти, зголосилася допомогти і вказала на вхід до під’їзду. Піднявшись сходами, я потрапила в скромне, давно не ремонтоване приміщення. П’ятеро хлопчаків щось захоплено майстрували, навіть не помічаючи приходу стороннього. Допомагала їм людина, в якій відчувалася виправка колишнього військового, як виявилося, це був директор флотилії Олександр Річардович Орешніков.

— Так, нашій флотилії вже 32 роки, — сказав він. — Справді, мало хто знає про неї. Ми – скромна бюджетна організація, що фінансується міським управлінням освіти. Так що засобами на те, щоб рекламувати себе, не маємо. Хлопці один одному розповідають, викладачі. Так і дізнаються потихеньку люди про дитячу флотилію. І на сьогоднішній день займаються у нас понад чотириста двадцять осіб.

Як розповів далі Олександр Річардович, хлопчиків навчають тут різним навичкам, які знадобляться їм незалежно від того, який життєвий шлях вони виберуть далі. Наприклад, плавати, правильно рятувати потопаючих. ремонтувати різні двигуни, катери та ялини, прокладати курси на картах, ходити на веслах та під вітрилами, користуватися азбукою Морзе, моделювати судна, малювати, фарбувати та лакувати поверхні. Особливе місце займає освоєння заходів безпеки у різних ситуаціях. Заняття відбуваються двічі на тиждень протягом трьох років. Ті, хто найбільш успішно справляється з навчальною програмою, отримують право на вступ до морського ліцею без вступних іспитів.

—А як вдається не сваритися із загальноосвітньою школою? — питаю в Олександра Річардовича. — Адже там заняття бувають у дві зміни. Та й не дуже вітають педагоги будь-які відволікання своїх вихованців.

— Ми йдемо назустріч хлопцям. З’ясовуємо, які дні занять їм підходять з урахуванням їхньої зайнятості поза загальноосвітньою школою — курсами, секціями, спортивними школами. Враховуємо і побажання батьків. Якщо сказали вони, що дитина має бути вдома до вісімнадцятої години, вона обов’язково буде. За своїм досвідом можу сказати: прагнення не пропускати заняття у флотилії допомагає учням і свій день правильно спланувати, та й мотивацію до навчання підвищує. Флотилія не відволікає, а, швидше, налаштовує більш серйозне ставлення до навчання.

У тому, що це насправді так, я переконалася, поговоривши з вихованцями ОДЮМФ.

Вадим Зотов, учень|ЗОШ № 82, прийшов у флотилію не випадково: у його сім’ї і дід і батько -моряки.

— Я збираюся вступати на судноводницький факультет морського училища імені Марінеско, а потім — до національної морської академії. Розумію, що вчинити буде непросто, тож готуюся вже сьогодні – беру участь в олімпіадах з географії та математики. Цього року пробую свої сили ще й в олімпіадах з української та російської мов. Люблю робити моделі кораблів.

І не сумніваюся, що всі отримані у флотилії знання стануть у нагоді мені в майбутньому.

Учень школи № 24 Толя Макаренко прийшов до ОДЮМФ слідом за своїм старшим братом. Навчається, так би мовити, цілеспрямовано, бо у морському ліцеї, куди він збирається йти далі, є спеціальність «електротехнік». Йому подобаються вітрильні судна, і зокрема вітрильник «Дружба».

Сергій Єгоров приїжджає на заняття з смт Чорноморське. Почавши займатися сам, він ще й брата Діму залучив. Хлопчаки встигають також грати баскетбол, допомагати бабусі — живуть вони у приватному будинку, турбот по господарству вистачає. На моє запитання, чи не бояться батьки відпускати їх до Одеси, Сергій здивовано відповів: «А чого боятися, якщо ми завжди вчасно вдома та проблем батькам не створюємо?» Що ж, не погодитись з подібними вагомими аргументами складно.

Десятикласник Андрій Свірін навчається у морському ліцеї, але мріє про авіацію. Свої заняття у флотилії називає хобі, що передує майбутній професії:

— Я збираюся вступати до Харківського вищого військового льотного училища. Але оскільки в Одесі традиційно більше навчають морських професій, вирішив поки що повчитися в морському ліцеї. Важливі для мене предмети – фізику та математику – там викладають на високому рівні.

Андрій розуміє, як важливо льотчику мати міцне здоров’я. Тому не палить і не вживає спиртне. І на питання про те, чи не ускладнює це його взаємини з однолітками, відповідає мудро і по-чоловічому:

— Я роблю так, як вважаю правильним. І не треба думати, що стаю жертвою, залишаюся один. Якщо люди вибирають собі друзів тільки залежно від звички курити чи розпивати у компанії спиртне, мені з ними не по дорозі. Та й взагалі справжніх друзів багато не буває.

Ось така чітка життєва позиція, яку зустрінеш далеко не у кожного дорослого, навченого досвідом прожитих років, людини.

ЗАЛИШАЮЧИСЯ В ТІНІ

В одному старому зарубіжному фільмі прозвучала найцікавіша, на мою думку, фраза: «Професіонал — це той, кого не видно». Дійсно, добре підготовленій у професійному плані людині не потрібно імітувати бурхливу діяльність, займатися реалізацією прожектів і багато розповідати про те, як здорово вона працює. Професіонал завжди зайнятий своєю справою, без зайвих слів. Саме так працюють педагоги в Одеській міській юнацькій морській флотилії. Вони — кадрові військові та цивільні фахівці, що пройшли найскладніші випробування на флоті. Капітан далекого плавання Іван Петрович Бородавко, що служили на прикордонному катері та підводному човні Віктор Іванович Вєдерніков та Герман Іванович Семенушкін, головні механіки судів Іван Петрович Дьомін (він ще й кандидат технічних наук), Леонід Володимирович Ромашов та Андрій Лукич Рожко чудово розуміють, що у зайнятих своїми справами батьків, насамперед мам, катастрофічно не вистачає часу на своїх дітей. От і ходять вони за хлопцями, як за курчатами. Де треба, виявляють суворість, де треба, просто по-батьківському допомагають.

— Деякі батьки серйозно помиляються, коли вважають, що виховання дитини можна доручити комусь іншому, — вважає О. Л. Ложко. — Існування справжнього будинку, нормальних взаємин у ньому — це найкраща протиотрута від поганого впливу вулиці та труднощів підліткового віку. На жаль, сьогодні умови, за яких дорослішають діти, інші. Їм не вистачає тепла, турботи з боку мам та батьківської суворості. Наслідком цього стають погіршується рік у рік поведінка під час уроків, некерованість, нервозність. Не повірите, але іноді так хочеться все кинути та спокійно зайнятися чимось іншим! Вони можуть довести не тільки своїх мам (багато хто виховує хлопчиків сам, без чоловіків), а й нас, які побачили на своєму віку чимало. Щоправда, потім, відійшовши трохи, думаєш: якщо ніхто цим хлопчакам не допоможе, то що їх чекає в майбутньому?

Тут варто сказати і про забезпечення гідного майбутнього флотилії. Тоді у її вихованців з’явиться більше шансів знайти собі та відбутися у дорослому житті.

Перше і, мабуть, основне питання — ремонт приміщення по Преображенській. Важкий шматок штукатурки, що обвалився зі стелі в кабінеті директора, свідчить про те, що відкладати це не можна. Чи можуть постраждати діти.

Далі треба вирішувати питання з матеріально-технічним забезпеченням. І тут мимоволі напрошується аналогія із недалекого минулого. Тоді в школах не вистачало комп’ютерів, і педагогам доводилося малювати клавіатуру з алфавітом та знаками операцій на дошці. Так само сьогодні хлопцям доводиться освоювати різні тонкощі роботи двигунів, навігаційного обладнання на тих приладах, які вдалося відшукати або частинами зібрати викладачам. Але найчастіше вивчення є процесом виключно теоретичним.

Ремонт потребують катери і ялини — основні засоби пересування в походах. без них флотилія втратить свою дивовижну морську привабливість. Та й походи на острів Березань і ми Е, інші задуми юних моряків та їхніх наставників можуть залишитись лише гарними мріями. Але для того, щоб людина не відучилася мріяти, задумане нею обов’язково має збуватися.

Світлана Комісаренко