Судномоделізм – один із найдавніших видів технічної творчості. Моделі судів знаходять при археологічних розкопках культурних пластів, що належать до 4-3 ст. До н.е. Наші далекі пращури використовували їх як іграшки або предмети культу. Наочно відображаючи стан суднобудування у певний період, моделі судів у середні віки продовжують мати культове значення.
В епоху Великих географічних відкриттів, коли суднобудування отримує бурхливий розвиток, з’являються досить досконалі моделі, виконані досить точно, з найдрібнішими подробицями, відповідно до креслень.
Надалі моделі судів дедалі частіше використовувалися для експериментальних цілей. З іншого боку, їх виготовляли як предмети мистецтва, сувеніри.
Відповідно до прийнятих у міжнародній практиці принципів моделі поділяються на групи. Самохідні моделі – виконані у масштабі копії суден із механічним двигуном. Ці моделі з високою точністю передають архітектуру, озброєння, палубні пристрої тощо. Настільні моделі є точно виконаними копіями суден, а також портами, шлюзами та іншими спорудами. Спортивні моделі (радіокеровані та вільноїдучі) – це швидкісні кордові та радіокеровані моторні копії натуральних суден.
Майстерня судномоделіста
Для будівництва моделей з картону не потрібні дорогі інструменти, що використовуються судномоделістами, що будують моделі з дерева. Проте модельіст, який приступає до самостійного проектування та будівництва картонних моделей, повинен мати ряд інструментів і пристроїв, які полегшать йому роботу. Багато хто з них можна зробити самому.
Для зберігання необхідних при складанні моделей інструментів потрібна проста, але зручна переносна скринька, яку можна тримати вдома в затишному куточку, а під час роботи встановлювати на робочому місці.
Для складання моделей зручно використовувати креслярську дошку (шкільну або виготовлену з м’якого дерева своїми руками).
Особливу увагу слід приділити освітленню робочого місця. При роботі вдень зазвичай досить природного світла, увечері потрібне електричне освітлення. Найбільше для цієї мети підходить шарнірна лампа, що застосовується креслярами, з лампочкою 60 або 100Вт, краще матової. Встановлена поблизу робочого місця, вона добре забезпечуватиме потрібну видимість під час роботи навіть із дуже дрібними деталями.
Пристосування для вирізування отворів
При будівництві моделей доводиться робити в картоні велику кількість однакових отворів, наприклад, для ілюмінаторів у бортах і надбудовах, для люків на палубах, або вирізати десятки картонних кружків одного діаметра. Це набагато легше виконувати за допомогою простого пристрою: сталевої трубки відповідного діаметра, один кінець якої заточений напилком. Вирізані цим пристроєм отвори матимуть точний діаметр.
Уловлювач для відрізків дроту
У роботі над моделлю потрібна велика кількість коротких відрізків дроту, що йдуть, наприклад, на виготовлення гарматних стволів, кулеметів, стійок релінгів і т.п. При застосуванні звичайних універсальних кусачок дуже часто відкушений шматочок дроту відскакує та губиться. Щоб уникнути цього, кусачки з дротом поміщають у склянку чи прозору банку. У цьому випадку відкушений шматочок дроту залишиться у склянці.
Тримач для пензлів
Моделісту, який будує суднові моделі з картону. Часто потрібні кисті для намазування клею, фарбування. Якщо кисті відразу не відмити від фарби або клею, то вони засохнуть і стануть непридатними для вживання. Уникнути цього можна за допомогою тримача для кистей, який легко зробити із дроту, укріпленого на будь-якому банку. Діаметр власника повинен бути трохи меншим за діаметр шийки банки, тоді він щільно його охопить. У пензлі просвердлюють отвір і підвішують її на тримачі в банку, яку наповнюють водою або розчинником – залежно від того, для яких цілей використовувалася кисть – для нанесення клею або фарбування. На такому утримувачі можна підвісити кілька пензлів.
Ємність для олівців, фломастерів, пензлів
Олівці, фломастери, кисті і тому подібні дрібниці зручно зберігати в спеціальній ємності – невисокій скляній банці, пластмасовій склянці і т. п. Щоб перераховані предмети трималися в ємності вертикально, в неї вставляють необхідну кількість паперових трубочок-гільз, які виготовляються. Лист паперу (найкраще машинописного) ділять на чотири частини. До одного боку отриманої чвертки листа приклеюють прозору липку стрічку таким чином, щоб половина її ширини виступала назовні; за відсутності липкої стрічки можна скористатися клеєм, що застосовується для склеювання моделі. Потім згортають папір у трубочку на якому-небудь валику або стрижні діаметром від 8 до 15 мм (їм може бути, наприклад, товстий фломастер) і склеюють його частиною стрічки, що виступає назовні. Кінці отриманих трубочок обрізають ножицями, стежачи за тим, щоб вони були однакової висоти, наприклад 80 мм. Трубочок роблять таку кількість, щоб поставлені в ємність вертикально, вони повністю заповнювали її обсяг. У них вставляють олівці, фломастери, кисті тощо дрібниці зручно зберігати у спеціальній ємності — невисокій скляній банці, пластмасовій склянці тощо. Щоб вставляти олівці, фломастери. Кисті та інші дрібниці, які зберігатимуться в одному місці, щоб полегшити роботу.
Ножиці
Для вирізання окремих елементів картонних моделей потрібні ножиці, які повинні бути добре заточеними, міцними і не дуже великими, тоді ними легко працюватиме. Корисно мати і ножиці із загнутими кінцями – для вирізування криволінійних елементів.
Немаловажна проблема для модельістів — заточування ножиць, які від частого вживання швидко тупляться, що ускладнює роботу. Наведемо кілька способів заточування ножиць.
Ножиці закріплюють у лещатах і заточують плоским бруском, який слід міцно тримати обома руками під кутом 75-80 °.
Якщо потрібно підточити ножиці дуже швидко, то використовують звичайну сталеву швейну голку. Вставляють її між кінцями ножиць і, роблячи рукою розмірені рухи як при різанні паперу, пересувають голку вздовж кінців кілька разів таким чином, щоб обидві ріжучі кромки заточувалися одночасно.
Щоб полегшити заточення, можна ножиці роз’єднати, якщо вони з’єднані гвинтом на дві половини і заточувати кожну окремо.
Не рекомендується заточувати ножиці на точилі, тому що для цього потрібен певний досвід. Крім того, є побоювання, що ножиці втратять властивості, набуті в процесі загартування, або зміниться кут заточування.
Пінцети
При склеюванні елементів моделі необхідний пінцет. З його допомогою можна стискати склеєні поверхні в важкодоступних місцях, а також приклеювати дрібні елементи моделей. Найкраще для цієї мети підходять пінцети з рифленими кінцями.
Пінцети з вузькими кінцями використовують при склеюванні елементів, що мають форму валика з невеликим діаметром (блоки, юферси, релінги) або кілька шарів картону і т.п.
Якщо немає готових пінцетів, можна зробити їх самим. Для цього використовують пружини від будь-яких приладів, наприклад, від старого годинника. Пружину необхідно заздалегідь відпустити (нагріти та дати охолонути на повітрі). Потім з неї вирізають дві половини пінцету потрібної форми, просвердлюють на кінцях отвору, з’єднують заклепкою і загартовують — готовий пінцет.
Аерограф
Судномоделісти часто використовують для фарбування моделей аерограф. Цей пристрій випускає промисловість. Аерограф за допомогою стисненого повітря розпорошує фарбу або туш, що полегшує рівномірний розподіл їх по поверхні моделі, що фарбується.
Великий ефект можна досягти за допомогою аерографа при нанесенні, наприклад, емблем білого кольору на корпус моделі. Для цього наклеюють на борт вирізані з картону цифри, які після фарбування знімають. Дуже добре виглядають знаки, пофарбовані в чорний колір. І тут необхідно зробити з картону трафарет, вирізавши у ньому цифри. Все це легко зробити самим.
Інші інструменти
Крім перерахованих інструментів, у майстерні судномоделіста необхідно мати додатково ще ряд інструментів та пристроїв. До них відносяться кусачки для відкушування дроту, круглогубці для його згинання, металева лінійка або дерев’яна з металевою накладкою, трикутник, дерев’яні лінійки для креслення, креслярська дошка, кисті для клею та фарбування, готування, в якій мають бути циркулі – універсальний і розмічальний, також подовжувачі зі штепсельною розеткою.
Потрібні також звичайні графітові олівці. Зазначимо, що для роботи дуже важливою є ступінь твердості графітового стрижня олівця. За цією ознакою олівці випускають:
дуже м’які (5В, 6В) та м’які (2В, ЗВ, 4В) – для малювання;
середньої твердості (В, НВ) – для письма;
тверді (Н, 2Н, ЗН, 4Н) та дуже тверді (5Н, 6Н, 7Н, 8Н, 9Н) – для креслення.
Матеріали
Для будівництва моделей з картону застосовують переважно паперові матеріали: різний папір, картони, фетри, фібри та ін.
Письмовий папір (машинописний) має зазвичай білий колір і матову поверхню. Її випускають класів III та V у аркушах форматів А3 та А4. Цей папір відрізняється певною жорсткістю. Напрямок волокон її орієнтований, як правило, вздовж довгої сторони листа.
Письмовий папір використовують для виконання багатьох дрібних елементів моделі: тонких трубочок або склеєних у кілька шарів елементів, таких як якоря, обрамлення для ілюмінаторів, дверей, прикраси тощо.
При роботі з папером і картоном необхідно звертати увагу на напрямок волокон, який можна визначити різними способами: розривом паперу у двох напрямках — вздовж і поперек (якщо лінія розриву близька до прямої, то волокна розташовані поздовжньо, якщо вона вийшла нерівною, ламаною). ), розтягуванням сухого та мокрого паперу (якщо в одному з напрямків вона розтягується погано, то волокна розташовані поздовжньо).
Напрямок волокон можна визначити також розтягуванням вирізаних із двох сторін паперового листа смужок (сторони мають бути перпендикулярні одна одній). Якщо смужка жорстка, тягнеться погано, то волокна розташовані поздовжньо, якщо смужка еластична, то поперечно. Ці якості паперу мають значення для формування окремих елементів моделі з картону: зокрема, слід враховувати напрям волокон при скручуванні паперу. Волокна повинні бути спрямовані перпендикулярно до напрямку скручування. Інше напрям волокон у разі призводить до зморщування паперу, котрий іноді до розриву.
Дріт – від найтоншого до товстого (діаметром до 3 мм) – використовують при моделюванні досить часто. З дроту можна робити антени, щогли, кран-балки, стійки для огорож, кулемети, гармати тощо.
Можна використовувати канцелярські скріпки, мідний дріт із електропроводів старих побутових приладів.
Дерево застосовують для виготовлення щогл, стріл, гафелів, реїв, гармат тощо. Найкраще для цієї мети підходить сосна, що має щільні та рівні річні кільця. Можна використовувати дерев’яні рейки.
Для покращення зовнішнього вигляду моделі можна палубу та інші елементи зробити із тонкої облицювальної фанери (шпону), товщина якої становить від 0,1 до 0,5 мм.
Нитки лляні та бавовняні різних кольорів, а також шпагат застосовують для виготовлення релінгів, антен, такелажу вітрильників тощо.
Швейні бавовняні нитки мають певний номер, наприклад № 10, 40, 50 та ін. При цьому чим більше номер, тим нитка тонша, а чим менше, тим товстіша.
Скло, целофан, безбарвне органічне скло використовують при заскленні вітрин для моделей.
Фарби, лаки
Акварельні фарби (водні), звані шкільні, які продаються в канцелярських магазинах. Найкраще використовувати набори фарб із 12 кольорів.
Гуаш – водні фарби з гарною здатністю, що покриває. Після накладання та висихання дають матову поверхню. Продаються у банках чи тюбиках. Гуаш слід зберігати при температурі не нижче 1 та не вище 25 °С.
Мрія кожного судномоделіста — барви англійської фірми «Хамброл».
Шпаклівку застосовують перед забарвленням корпусу моделі для вирівнювання наявних на ньому нерівностей, що утворилися в процесі склеювання окремих елементів. Шпаклівкою може бути суміш безбарвного нітролаку з тальком (пудрою). Вона має бути не дуже густою, щоб її можна було наносити на корпус пензлем. Після того як шпаклівка висохне, потрібно відшліфувати корпус моделі дрібнозернистим наждачним папером. За збереження нерівностей цю операцію слід повторювати до отримання ідеально гладкої поверхні. На підготовлений таким чином корпус наносять один або два шари фарби.
Олійні фарби та емалі використовують для фарбування плаваючих моделей. Перед забарвленням моделі з картону корпус необхідно попередньо захистити від дії вологи. Це можна забезпечити неодноразовим просоченням його підігрітим оліфою за допомогою кисті. Нерівності на корпусі усувають, наносячи шпателем якомога тонший шар – до 0,3 мм – шпаклівки на олійній основі. Після висихання шліфують корпус крупнозернистим наждачним папером. Зашпакльовані місця після шліфування покривають лляною оліфою. Потім підготовлену таким чином поверхню наносять масляні фарби або емаль.
Документація
Судномоделіст може розпочати проектування та будівництво моделі обраного судна лише після збору великої документації, на основі якої він зможе розробити план та відповідні креслення майбутньої моделі.
При будівництві старовинних суден, особливо вітрильників, дуже важливі розробки точного креслення репродукції з гравюр, пам’ятних медалей, печаток, фотографії реконструйованої моделі тощо.
Документацію підбирають залежно від типу вибраної моделі. Для силуетної моделі досить хорошої фотографії, для моделі, що виконується по ватерлінії, потрібно вже більше матеріалів, а для масштабної моделі з повним корпусом необхідні фотографії, креслення перерізів, палубного обладнання, такелажу та багатьох інших деталей.
Проектування моделей суден
Коли неможливо використовувати готові креслення моделей суден, необхідно виконувати їх самим.
Приступаючи до виконання креслення, необхідно заздалегідь чітко визначити масштаб. Наприклад, лінкор довжиною 183 м потрібно будувати не в масштабі 1: 100, так як виконання моделі з картону довжиною 1830 мм дуже важко, а в масштабі 1: 300 або 1: 400. Есмінець довжиною 114 м можна зробити в масштабі 1:200, рибальське судно – в масштабі 1:50, а суховантажне – в масштабі 1:200 або 1:100. оптимальні розміри моделі з картону, при яких повністю забезпечена жорсткість корпусу, знаходяться в межах від 250 до 600 мм. Збільшення розмірів моделі створює небезпеку деформації корпусу через скручування занадто великого кіля. г
При виконанні робочого креслення використовують креслення, фотографії, малюнки тощо. Якщо креслення не відповідають обраному масштабу, їх зменшують або збільшують. за допомогою ксерографії, фотографії. Це також можна зробити, застосувавши трудомісткий метод перенесення креслення на міліметр або сітку, поділену на квадрати.
Будівництво моделі починають з виготовлення шпангоутів, тому спочатку необхідно виконати креслення окремих шпангоутів (за теоретичним кресленням).
Нагадаємо, що є теоретичним кресленням. Теоретичний креслення судна – це графічне зображення зовнішньої поверхні корпусу, що дає повне уявлення про форму його обводів, отриманих при розсіченні корпусу поруч площин. Площини, що розсікають судно перпендикулярно до поздовжньої осі, утворюють шпангоути. Обводи, що утворюються при розсіченні корпусу поздовжньо-вертикальними площинами, називають батоксами, а обводи, що утворюються при розсіченні корпусу горизонтальними площинами, – ватерлініями. З урахуванням симетричності корпусу щодо ДП поперечні перерізи показують одному кресленні.
Корпус при такому розсіченні поділяється на рівні частини, завдяки чому виходять теоретичні шпангоути. Поперечні обводи – шпангоути – на такому кресленні нумерують арабськими цифрами; нумерація починається від першого з боку носа шпангоуту, що стикається з конструктивною ватерлінією. Цю проекцію вважають нульовою. Шпангоути, що йдуть у напрямку кормового краю, отримують відповідно номери 1, 2, 3 і т. д. Батокси позначають переважно римськими цифрами – I, II, III і т.д.
На кресленнях часто зустрічаються символи, які позначають такі величини: Lнб – найбільша довжина; Lпп – Довжина між перпендикулярами; Внб – ширина найбільша; Вк – ширина конструктивної ватерлінії; Lк — довжина конструктивної ватерлінії; HD-висота борту на міделі; Т – осадка. Ці величини необхідні у виконанні робочого креслення.
Моделісту необхідно знати основні терміни, що застосовуються у суднобудуванні. Як відомо, будь-яке судно має корпус та надбудови.
Корпусом називають основну частину судна, що складається з каркасу та. оболонки. Надбудова – закрите приміщення, що знаходиться на палубі від борту до борту. Передній край судна — це ніс, задня — корми, бічні стінки — борти. Якщо стати обличчям до носа судна, то праворуч буде правий борт, ліворуч — лівий. Нижню частину судна називають дном, а балку, що служить основним поздовжнім кріпленням і зв’язком днища, – кілем (кіль – потужна і міцна сталева балка – проходить під днищем від носа до корми і з’єднується спереду зі сталевою балкою – форштевнем, а ззаду – с) . До кіля кріпляться ребра – шпангоути.
Форштевень, ахтерштевень, кіль та шпангоути складають набір корпусу судна, який покривають сталевими листами — обшивкою.
Горизонтальні перекриття, які у житловому будинку утворюють підлогу та стелю, на судні називаються палубою. Залежно від розмірів судно може мати кілька палуб. Верхня палуба — відкрита, схильна до дії сонця і води,— йде вздовж усього судна. На цій палубі розміщуються всі надбудови. У надбудов можуть бути свої палуби. Простір між днищем і нижнім настилом називають міждонним простором, тут накопичуються вода, мастила та ін. На судні немає сходів – є трапи та сходи, немає вікон – є ілюмінатори.
Кіль великої моделі можна зробити із двох шматків картону. І тут він повинен мати розріз посередині довжини. Обидві половини з’єднують встик і посилюють за допомогою прямокутників, що наклеюються на стик з обох боків. На кресленні нульового батоксу або ДП передбачають також надбудови – носові, у середній частині та кормові, якщо вони є в конструкції.
Наступна складна робота — це викреслення шпангоутів. Їх викреслюють відповідно до теоретичного креслення корпусу з дотриманням симетрії. На шпангоутах у місцях з’єднання окремих елементів набору корпусу, тобто нульового батокса (кіля) та бортового кріплення, слід позначити монтажні вирізи тієї ж товщини, що на кілі (по товщині картону). Вертикальні розрізи проводять до ватерлінії, а горизонтальні розраховують таким чином, щоб після з’єднання з монтажними вирізами бортових кріплень вони забезпечували їхнє щільне прилягання до кіля.
При кресленні шпангоутів необхідно також забезпечити можливість використання деяких з них передньої або задньої стінки надбудов. Потім з теоретичного креслення знімають ординати КВЛ, переносять їх на картон і викреслюють поздовжні кріплення правого та лівого бортів: розрізають поздовжні кріплення по осі симетрії (ДП) на дві частини та роблять у них монтажні вирізи.
Завершивши проектування конструкції, можна збирати набір корпусу будь-якого судна – буксира, броненосця, старовинного вітрильника.
Проектування обшивки корпусу ускладнене тим, що перерізи шпангоутів криволінійні та мають вигини досить складної форми.
Обшивку корпусу моделі неможливо виконати із цілісного шматка картону (корпус має плавні обводи). Її складають з декількох сегментів, що щільно стикуються один з одним. За набором планують розподіл обшивки на сегменти. Для визначення форми та розмірів поверхні обшивки з картону приклеюють (злегка) шматочок кальки до шпангоутів та бортових кріплень та позначають на ній сегмент обшивки. Отриману поверхню обшивки переводять з кальки на картон та вирізають пробний шаблон, який прикладають до набору корпусу. Зробивши кілька примірок шаблонів та переконавшись, що сегменти ідеально прилягають один до одного, переводять їх на картон. Щоб з’єднати між собою окремі сегменти і отримати міцний шов, необхідно спроектувати також сполучні смужки. Їх роблять шириною близько 10 мм, рівними з одного боку і з зубчиками з іншого – кількість зубчиків вирізають точно по вигину сегмента обшивки.
За теоретичним кресленням викреслюють також елементи палуби – найкраще на білому картоні, до якого знизу підклеюють товстий картон завтовшки до 1 мм. На елементах палуби пунктирною лінією позначають місця приклеювання надбудов.
Розміри їх беруть на вигляд зверху креслення загального виду. Передбачають також отвори для вантажних люків, щогл і т. п. Дерев’яний настил палуби має бути показаний на кресленні.
Наступний етап роботи – проектування бортів. Ця робота здається простою, проте через кривизну бортів потребує додаткових математичних розрахунків. Тому краще знову звернутися до кальки, на якій олівцем намічають поверхню бортів та поділ їх на сегменти. З кальки все переносять на картон і вирізають шаблон. Після кількох проб, коли шаблони ідеально прилягатимуть один до одного, викреслюють по них на картоні сегменти обшивки.
Флот
Моделі кораблів – можливість престижно прикрасити інтер’єр
Судномоделізм – захоплення людей, закоханих у безкраї морські простори і позбавлених можливості борознити океани і моря цілий рік. Масштабні моделі кораблів із пластику подарують морським романтикам відчуття солоного вітру, морського смарагду хвиль та піратської романтики.
Найрізноманітніші кораблі із пластику можуть носити функціонально різне призначення. Купити моделі кораблів прагнуть тому, що це і престижний елемент декору солідних кабінетів, і чудовий подарунок дітям, які мріють про морські пригоди, а також дорослим, які не перестали в душі бути закоханими в море дитиною. Збірні моделі кораблів, оснащені радіоуправлінням, подарують можливість захоплюючи провести час, насолоджуючись власним управлінням, нехай невеликим, але все ж таки судном.
Купуючи пластикові моделі вітрильників або підводних човнів, моремани отримують не тільки можливість відчувати морський антураж і милуватися бездоганно виконаною моделлю, а й ознайомитися з історією судна та пов’язаними з ним історичними подіями. Випускаються моделі кораблів із пластику переважно відповідно до певної історичної тематики. Часто, одного разу купивши модель корабля підводного човна чи вітрильника, володаря точної копії морського судна починає цікавити його і битви, у яких брав участь корабель. Цим пояснюється прагнення придбати й інші кораблі із пластику, що входять до складу флотилії.
Робота над моделлю корабля або вітрильника наповнить Вас романтикою минулих днів. Подарує почуття, які відчуває майстер-кораблебудівник.
Моделі підводних човнів, середньовічних вітрильників або броненосців виготовлені з високою точністю, що передає конструктивні особливості оригіналу, тобто є достовірною копією. Люди, захоплені судномоделізмом, вважають за краще купити моделі, призначені для ручного складання, до яких додаються найдокладніші інструкції з виконання робіт.
Для виготовлення деяких моделей кораблів виробники використовують смолу. Такі моделі, за різноманітністю форм та розмірів, не поступаються пластиковим. Але у свою чергу вони мають свою специфіку складання, яка досить складна і під силу лише досвідченим моделістам.
З якою б метою не була здійснена покупка, вирішивши купити модель морського судна, Ви забезпечите собі найцікавіше заняття або прикрасите інтер’єр у волелюбній морській стилістиці.
